Коли основний дохід бізнесу країни приносять ІНТЕЛЕКТ, ВИНАХІД, ВИГАДКА, її економіку називають креативною. КЕ базується на 1. фінансовому благополуччі держави, 2. освіті, 3. масових інвестиціях в нові продукти та проекти.
Інновації та все, що можна назвати «креативом», розвиваються в країнах, де послуги займають великий процент річного ВВП (50% і вище), і де економіка не залежить від матеріального виробництва. Коли фінансовим локомотивом країни стає креативний бізнес, з’являються не тільки нові продукти споживання та послуги, виникають індустрії!
КЕ — це економіка проривів та суперновинок.
Люди, які є рушійною силою КЕ, поділяються на дві групи. Перша — це свіжі мізки, молоді люди та їх об'єднання, які володіють знанням нових технологій. Друга — це власними грошей (інвестиційні банкіри та фонди, корпорації, приватні інвестори), які вкладають у проривні ідеї. Приголомшливий симбіоз цих груп існує тільки у розвинених країнах світу.
Протилежна сторона медалі від КЕ — це СИРОВИННА ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТИПУ. Така, як в Україні та інших бідних країнах. Це економіка старої формації, орієнтована на фізичну працю, виробництво предметів широкого вжитку та примітивні перепродажі товарів.
Історичний екскурс
Креативної економіки на нашій території не було навіть у пікові періоди економічного зростання. Так, наприклад, коли в СРСР в 1988-му році було дозволено підприємництво (Закон «Про кооперацію в СРСР») і величезний народ величезного Союзу почав заробляти гроші, це не призвело до інноваційних проривів.
Радянська держава дозволила своїм громадянам заробляти, стати капіталістами, про яких вони могли тільки читати у Теодора Драйзера в «Фінансисті». Люди масово кинулись відкривати кооперативи та робити гроші, не маючи жодного уявлення про закони ринку, без спеціальної бізнес-освіти. Розбуджений СРСР підприємницький клас просунув економіку вперед. Проте це не призвело до появи інновацій.
Радянські підприємці, люди «нової економіки» освоювали те, що Захід освоїв вже давно: комп’ютери, сучасні технології та обладнання, автомобілі, побутову техніку, товари споживання. Власних ідей у підприємців кінця 80−90-х років практично не було. Виключення становили лише телевізійні програм, кінофільми та музика.
Сучасна Україна
Із отриманням незалежності епоха освоєння державної власності СРСР продовжилась. Нова буржуазія незалежної України (олігархи) отримали держмайно і розпоряджаються ним досі, користуючись державними пільгами та преференціями. А малий та середній бізнес адаптується до дурних законів та здирницьких податків, як може. Не креатив не вистачає ані часу, ані сил, ані грошей.
Економіка освоєння — це захоплення чого завгодно (починаючи із заводу або фабрики і закінчуючи двома квадратними метрами біля переходу для роздрібної торгівлі). Креативна економіка — це створення нового, що здатне змінити саме життя.
Щоб Україна стала країною з креативною економікою, тут повинно бути більше економічних свобод, ніж в Європі та Америці, нижче податки, ніж і сусідніх країнах та максимально спрощений доступ до фінансів. Не вийде створити креативний бізнес у депресивному регіоні, яке загрузло у пияцтві та злиднях. Для креативного бізнесу потрібне сприятливе середовище у вигляді платоспроможних споживачів та простих умов ведення бізнесу.
Нові можливості з’являються із новими Свободами. По-іншому не буває.